Міністерство освіти та науки України Національний університет «Львівська політехніка» Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій Кафедра програмного забезпечення Звіт про виконання лабораторної роботи №1 з дисципліни «Групова динаміка»  Засоби комунікацій. Листування. Тема: Ознайомлення із засобами комунікацій, їх характеристиками і ефективністю використання. Розгляд вимог стандарту до ділового листування. Мета: Освоїти навики підготовки і створення комерційних листів, відповідно до вимог ДСТУ 461-2003. Створити новий шаблон документу. Створити листа на основі власного шаблону. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ: Лист – це узагальнена назва різноманітних за змістом документів, які служать засобом спілкування між установами, організаціями, підприємствами та приватними особами. Через листування ведуться ділові переговори, з’ясовуються стосунки між підприємствами, викладаються претензії. Першими пам’ятками листування в Україні вважаються берестяні грамоти, які було знайдено кілька років тому на Львівщині. Хронологічно вони відносяться до ХІV – ХV століття, хоча, на превеликий жаль, їх збереглося дуже мало. Уже в ті часи вони служили діловому спілкуванню людей, а їх авторами були представники різних соціальних груп. Зразки приватного спілкування українців, що збереглися до нашого часу, належать до ХVІІІ ст., хоч, зрозуміло, що цей вид спілкування виник значно раніше. Дуже часто приватні листи нагадували офіційно-ділові. Це стосується таких, характерних для ділових листів, реквізитів: початок, кінцівка, форма звертання, з переліченням усіх титулів особи, до якої звертаються, використання штампів (фраз-стереотипів) усередині листа, обґрунтування думок (пропозицій), наведення доказів, які досить послідовно повторювалися від одного рукопису до іншого (наприклад: офіційні листи численних канцелярій і ратуш, листи, в яких відображені стосунки між власниками та підлеглими їм дрібними урядовцями – старостами, війтами тощо). Форма листа, якою ми послуговуємося сьогодні, виникла ще у Стародавній Греції. Уже тоді в листі повинна була бути тріада складових: вступ (прескрипт), головна частина та закінчення (клаузула). А за часів середньовіччя існувала ціла наука написання листів, існували спеціальні зразки листів “на всі випадки життя”. Такі збірки листів називалися “Листовня”. Але навіть у листовнях автори вказували, де треба писати не за зразком, а від себе. Звичайно службовий лист друкується на виготовленому друкарським способом бланку, де є такі реквізити: Герб, зображення нагород, емблема (якщо є). Назва міністерства чи відомства. Назва установи, організації, підприємства. Поштова адреса, номер телефону, електронна адреса, факс, номер рахунка в банку. Індекс, дата посилання на номер і дата документа, на який дається відповідь. Залежно від насичення логічними елементами листи можуть бути простими та складними. Прості листи містять лише висновки. Якщо додати до простого листа коротке мотивування, то лист перетвориться на складний. Порядок розміщення в листі доказів і висновків не є постійним. Якщо докази йдуть перед висновками – це прямий порядок викладу, а якщо навпаки – зворотний. Взагалі зворотний порядок зручніший у коротких листах (так будуються листи вищестоящих організацій, у яких докази зводяться до мінімуму). У великих за обсягом листах доцільно користуватися прямим методом, аби шляхом послідовних доказів і логічних висновків підвести адресата до переконання в необхідності виконати те, про що говориться у висновках. Усі ділові листи за функціональними ознаками поділяються на такі, що вимагають листа-відповіді, й такі, що не вимагають її. Серед перших розрізняють листи-прохання, листи-звертання, листи-пропозиції, листи-запити, листи-вимоги. Серед тих, що не вимагають відповіді, - листи-попередження, листи-нагадування, листи-підтвердження, листи-відмови, супровідні листи, листи-повідомлення, гарантійні ли...